Директор департаменту охорони здоров’я Чернівецької ОДА Олег Чорний
Фото pogliad.ua
A
A
A
Тільки за одну добу коронавірус виявили у 70 медпрацівників краю
Епідеміологічна ситуація в Україні змінюється щодня. На жаль, у бік ускладнення. Незважаючи на суворі карантинні заходи, число інфікованих і недужих невпинно зростає. Медики працюють на межі виснаження. І це не додає оптимізму. Бо, зрештою, і вони нерідко у побуті чи на робочих місцях інфікуються небезпечним коронавірусом. На одному із брифінгів міністр охорони здоров’я Максим Степанов заявив, що з початку епідемії на COVID-19 захворіли понад 16 тисяч співвітчизників, із них – 2964 медпрацівники. Але ці цифри тижневої давності. Можна припустити, що за цей період зросла захворюваність серед медичного персоналу, в тому числі й смертність. У Чернівецькій області лабораторно підтвердили інфікування COVID-19 у 377 медпрацівників (дані на 12 травня). Найбільше випадків підтвердили у працівників Хотинської районної лікарні, Обласної клінічної лікарні й Центру екстреної медичної допомоги. Четверо захворілих медиків, незважаючи на інтенсивне лікування, померли. Висновки про те, що вони мали супутні захворювання, чомусь не заспокоюють.
Чому така висока захворюваність на COVID-19 серед буковинських ескулапів? Чи не сталося інфікування медперсоналу через брак захисних засобів? Ці та інші питання стали темою розмови кореспондента «Погляду» з директором департаменту охорони здоров’я Чернівецької облдержадміністрації Олегом ЧОРНИМ.
Для доплат медикам область просила 11 мільйонів гривень, отримали – 2,7 мільйона
Працюють не за гроші
– Пандемія коронавірусу стала суворим випробуванням для вітчизняної медицини і медичного персоналу зокрема. Вже зараз бачимо, що галузь не була готова до такого випробування. Чи не розгубилися у цій ситуації буковинські ескулапи, пане Олеже?
– Дійсно, несподівана епідемія стала неабияким випробуванням для медичної галузі нашої країни загалом і медичного персоналу зокрема. І насамперед лікарів щодо їхньої відданості обраному фаху, поклику та відповідальності. Вважаю, більшість моїх колег довела, що працюють не за гроші, бо ж знаємо, що оклади у них мізерні й не відповідають рівню їхньої самовіддачі. Всі ті, хто стоїть на передньому краї боротьби з коронавірусом і не спасував перед небезпекою інфікування, люди з великим серцем. Вони довели, що медицина – їхнє покликання, вони свідомо виконують свій громадянський обов’язок. Так, є частина лікарів, середнього і молодшого медичного персоналу, яка звільнилася з роботи. Однак ми їх не засуджуємо, кожен робить свій вибір.
У цій ситуації хотів би наголосити на одному важливому аспекті. Епідемія коронавірусу, на мій погляд, змінила ставлення буковинців до людей у білих халатах. Бо, на жаль, останніми роками у суспільстві виникла недовіра до вітчизняних медиків, краяни їздили лікуватися за кордон.
– Уточніть, пане Олеже, скільки медиків в області звільнилися з роботи?
– Зізнаюся, що ми щотижня моніторимо ситуацію із рухом кадрів у лікарнях. Загалом з березня по нинішній день звільнилися майже 250 медпрацівників. Це на 20 відсотків більше, ніж було до пандемії коронавірусу. Обласна клінічна лікарня, до прикладу, втратила 25 працівників (6 лікарів, 12 медсестер, 7 санітарок), обласна дитяча клінічна лікарня – 22 (15 медсестер, 7 санітарок), Глибоцька райлікарня – 21 (10 медсестер, 7 санітарок, 4 інших працівників), Кіцманська ЦРЛ – 25 (3 лікарів, 4 медсестер, 18 санітарок), Кельменецька – 74 (13 лікарів, 36 медсестер, 25 санітарок), Хотинська – 10, Сокирянська і Сторожирецька – по 11, Чернівецька міська лікарня №1 – 27, а у Путильській – жодних втрат.
– Як гадаєте, медики звільняються через страх заразитися COVID-19?
– Не наважуся стверджувати однозначно. Можливо десь злякалися, а може з інших причин. Знаю точно, що із числа молодшого медичного персоналу звільнилися здебільшого ті, хто підпадав під звільнення через скорочення після проведення реформи. Деякі медпрацівники написали заяви на звільнення, бо взялися доглядати за внуками, доки їхні діти за кордоном на заробітках. Але я не знаю такого випадку, коли люди звільнялися через страх заразитися китайським вірусом. Можливо, мені про це не сказали.
Протокол запозичили у соцмережах
– COVID-19 – новий вірус, невідомий, невивчений. У багатьох країнах світу із розвиненою медициною не знали, як з ним боротися. А в Україні, де стан медицини бажає бути кращим, схоже, розгубилися. Не було протоколів лікування? Лікарі не знали, що робити?
– Перший удар прийняла на себе Обласна клінічна лікарня та Обласна дитяча. Однак це сталося вже тоді, коли в Китаї, Італії, Іспанії епідемія набирала загрозливих масштабів. Наші медики здогадувалися, що рано чи пізно вона перетне і наші кордони. Тому лікарі ретельно вивчили «уханьські протоколи». Вони від шостого лютого вже були у відкритому доступі в соціальних мережах. Між тим, зі схожими вірусами ми вже мали справу. До прикладу, 2001 року мали епідемію грипу H1N1. Наші інфекціоністи з гідністю пройшли те випробування. З’явився новий виклик – COVID-19. Але при попередньому і нинішньому захворюванні тактика лікування практично однакова. Чим небезпечний коронавірус – гострим респіраторним синдромом. А гострий респіраторний синдром лікують однаково. Є чіткий протокол лікування. Якщо це стосується легких і середніх форм, то застосовують антибіотичну, противірусну терапії. Якщо мова йде про складні випадки, то тут уже використовуємо «уханьський протокол», перероблений під українські стандарти. У цьому випадку застосовують підключення до апарата штучної вентиляції легенів.
– Перший удар на себе прийняли медики екстреної допомоги, які виїжджали на виклики, не знаючи, що у квартирі є пацієнт із COVID-19. Тож вони і самі ставали носіями китайської недуги…
– Таких випадків було небагато. Проте три бригади у повному складі інфікувалися через те, що люди виявилися соціально невідповідальними. Вони приховали від медиків історію подорожей, контакти з хворими на COVID-19. Попри все, медики надали ургентну допомогу хворим, відтак добровільно пішли на самоізоляцію. Успішно пройшли її, нині і далі надають медичну допомогу краянам. Ми маємо 3-4 бригади медиків екстреної медичної допомоги, котрі виїжджають до людей з підозрою на коронавірус. Вони укомплектовані за вищим розрядом захисними костюмами. Приймають зважене рішення про ушпиталення пацієнта і доправляють його до медзакладу, повернувшись на базу, автомобіль дезінфікують, а захисний одяг утилізують. І не чув, аби була затримка медиків на виклик. Хоча всіляке трапляється. Десь бригади були зайняті, потім затримували пробки на дорогах. Бо це непроста робота. Зараження може статися не тоді, коли медики працюють із пацієнтом, а коли звільняються від захисного одягу. Тому поспішність тут не допустима.
– Але 377 медиків інфікувалися, незважаючи на такі запобіжні заходи. Хтось мав легку, середню форми, але ж є й чотири летальні випадки серед медиків. Як це сталося?
– У Чернівецькій міській лікарні №1 маємо 21 підтверджений випадок, ще 24 медпрацівники захворіли з Обласного центру екстреної медичної допомоги. По інших лікарнях зафіксовано по 10 і менше хворих медпрацівників. За результатами епідеміологічних розслідувань, майже половина з підтверджених випадків захворювання медпрацівників сталося під час надання медичної допомоги. Решта медиків захворіли не на робочому місці.
Щодо летальних випадків. Спецкомісія провела ретельне розслідування по кожному конкретному випадку. З’ясувалося, що в трьох з них медики не мали контакту із хворими під час виконання службових обов’язків. По четвертому, коли померла медсестра Служби екстреної медичної допомоги, дослідження ще триває. Ми мусимо чітко розуміти, де і з ким був контакт. Але вже знаємо, що померлі – люди літнього віку із супутніми болячками. Всі вони медперсонал середньої ланки – медсестри і санітарки.
Медицину виручають меценати
– Чи можна говорити, що така висока захворюваність сталася через брак захисних костюмів для медиків, або їхній низький рівень?
– Ні, таке не можна стверджувати. Коли тільки починалася епідемія на Буковині, ми вибрали три основні медичні заклади, де мали лікувати хворих на COVID-19 – Обласна дитяча лікарня, Обласна клінічна та Перша міська. На той момент вони були забезпечені засобами захисту. При цьому не приховуємо, що первинна ланка районних лікарень не була належно забезпечена захисним одягом. У них взагалі не було надійного захисного одягу. І тих кілька днів вони мали проблеми. Але дуже сильно нам допомогли меценати і волонтери. Нині весь медперсонал, який працює в госпітальних базах, забезпечений усім необхідним. Допомогли спонсори і меценати. Торгова мережа «Епіцентр» виділила захисних засобів на кілька мільйонів гривень. На боротьбу із епідемією коронавірусу «ПриватБанк» виділив 4,7 мільйона гривень, Чернівцігаз – один мільйон, фонд Віктора Пінчука – 980 тисяч, «Рошен» – 450 тисяч, Обленерго – 315 тисяч, інші благодійники надали допомоги на 2,9 мільйона гривень. Але ця сума щодня збільшується.
– Пане Олеже, Буковина – найменша область в Україні, проте маємо найбільше хворих. В чому причина?
– Ми випереджаємо Україну на два тижні. У нас був перший виявлений випадок захворювання. В область під час епідемії повернулися багато заробітчан. По-третє, ми одні з небагатьох в Україні, де запропонували тестувати медиків. Так, у нас найбільша захворюваність, але найменша смертність щодо числа інфікованих.
– Лікарі працюють, не шкодуючи себе. Та оплата праці невідповідна…
– Ситуація складна по всій Україні. Обіцяно 300 відсотків доплат медикам. Але… погодинної оплати. Лікар-інфекціоніст справді одержить утричі більшу зарплату, але медик екстреної медичної допомоги одержить доплату лише за ті години, коли виїжджав на виклики. Лікар-рентгенолог отримає доплату тільки за ті години, коли консультував хворих на COVID-19. Якби я міг впливати, то дав би по три оклади, не замислюючись, кожному медику. Ми порахували, що додатково потрібно 11 мільйонів гривень для доплат. Відіслали розрахунки до міністерства. Однак звідти прийшла відповідь – неправильно порахували: потрібні розрахунки погодинної оплати. Знову порахували – вийшло 5 мільйонів. Однак на карточки лікарів надійшли лише 2,7 мільйона. Ну про що тут говорити…
– Ходять чутки, що хворі теж витрачають чимало коштів на лікування…
– Заперечую, це неправда. Хоча, зізнаюся, трапляються затримки у цьому конвеєрі. Пацієнти можуть докупити хіба що паперові рушники, мило… Однак, якщо трапляються сигнали, я з усіма недужими, котрі телефонують на «гарячу лінію», особисто спілкуюся.
– Хочу повернутися до того, з чого розпочав. Епідемія засвідчила сильні й слабкі сторони нашої медицини, чи не так?
– Медицини без фінансування не може бути взагалі. Ми маємо професійних лікарів, запал в очах, відданість справі, але на жаль, немає коштів, які б хотіли мати, щоб утримати медицину бодай на нинішньому рівні. Медики борються за життя пацієнтів до останнього. Але є таке поняття, як фізична втома, знижується увага, коли лікарі й самі мимоволі інфікуються. Ситуація складна, але не безнадійна. Ми подолаємо цю хворобу неодмінно.
Анатолій ІСАК
Новини Чернівецької області