Ліс любить дбайливих

Ліс любить дбайливих

Нашим дивовижним лісам хтозна скільки років! Пересічні громадяни зростали, коли навкруги уже зеленіли вікові насадження. Здається, що вони були тут завжди. Та мало хто дивиться «глибше» і має розуміння того, що цей ліс не ріс сам по собі, а його, як і тепер, – тяжкою працею спочатку садили і доглядали людські руки. Причому чи не найважча праця приходиться на жінок, турботливих лісокультурниць.

Аби зрозуміти і передати роботу людей цієї ланки, – виїжджаємо до Іванівецького лісництва. Нас зустрічає лісничий Василь АНТОНЮК та знайомить зі своїм колективом лісокультурниць. Жінки до спілкування не охочі, бо в них на часі вистачає своєї роботи, яку вчасно треба виконати. Усе ж на декілька хвилин виправляють спини, підпираючись сапами, і спочатку відповідають на мої питання, а згодом, аби «познайомити» зі своїми «підопічними», – ведуть мене в розсадник. «Тут із маленької насінини з’являються сіянці, якими ми навесні засаджуємо вивільнені ділянки», – розповідає ланкова Людмила ЧЕБАН.

Дивлячись на ці кучеряві дубочки та декоративні рослини, що вирощують тут, починаєш розуміти, що саме жіночі руки здатні виконувати цю найтоншу, я б навіть сказав, ювелірну, роботу: посів лісового насіння, заготівлю й посадку живців у теплицях та догляд за сіянцями. Їх робота полягає у постійній турботі про майбутній ліс.

Крім цієї копіткої щоденної праці в розсадниках, лісокультурниці весь сезон під відкритим небом, у лісі, попри дощ і спеку – проводять догляд за молодими, нещодавно висадженими деревцятами. Адже діло за надокучливими бур’янами не стоїть, тому, аби дати можливість «пробити собі дорогу та вирватися до сонця», – в сезон на кожну з засаджених ділянок доводиться повертатися по декілька разів. І так – перші два-три роки. Далі їм підходить механізований догляд. Тут до справи підключаються вже чоловіки.

Головне в роботі лісокультурної ланки – обережне та турботливе ставлення до крихітних сіянців та саджанців. Весь час вони пам’ятають, що у своїх руках тримають майбутній високопродуктивний ліс. Тож у період його найактивнішого росту ці трудівниці докладають максимум зусиль і знань.

Робота на землі для простих сільських жінок – не нова. Однак, полоти городину і доглядати ліс – справа різна. Проте людина звикає до всього. Так і колектив іванівецьких лісокультурниць постійно у напруженому робочому ритму, до болючих мозолів від сапи та спекотних днів, до колючих, чіпких та надокучливих бур’янів, кусючих комарів та ос.

У середньому за сезон кожна з лісокультурниць просапує до 20 га лісових культур. І це лише просапує! Окремо жінки працюють і в розсадниках. Не можна оминути й той факт, що хоч роботи в лісі у цієї команди лісокультурниць вистачає вдосталь, та встигають вони своїми натрудженими руками, як будь-яка дбайлива господиня вдома, – навести лад і на подвір’ї контори лісництва. Нині воно потопає у різнобарв’ї квітів: троянд, сальвій, майорів, чорнобривців та вічно зелених кущів самшиту, туй та ялівцю.

Сьогодні лісокультурна справа для цих жінок – розкрита, прочитана книга, бо за не одне десятиліття роботи набули досвіду і знають все про догляд за молодими лісовими насадженнями.

За прикладом Іванівецького лісництва працюють такі бригади лісокультурниць в кожному з десяти підрозділів Сокирянського лісгоспу. Лише у нинішньому році у плані працівників лісгоспу провести відповідні роботи на площі понад тисячу гектарів.

Вже за перших два місяці лісівники Сокирянщини, Хотинщини і Кельменеччини провели догляди за лісовими культурами на площі 283 га. Лідерами є працівниці Іванівецького лісництва їхні дбайливі руки доглянули вже майже 60 гектарів, а їх колеги з Клішківецькогого підрозділу вже обробили 55 гектарів молодого лісу. В цей же час, у Романківецькому лісництві доглянуті більше 28 га лісових культур, у Сокирянському – 39, у Хотинському – 27 га.

Якщо врахувати, що інтенсивний догляд за новоствореними культурами обов’язково потрібен впродовж перших трьох-чотирьох років, то не важко підсумувати і уявити обсяг ручних робіт, що лягає на плечі цих жінок.

Проте оцінити їх роботу зможе лише той, хто знає ціну праці власних рук. Тож і не дивно, що критичному ставленню до роботи лісівників піддаються саме ті люди, які жодного разу не замислювалися над тим, звідки береться ліс та якою копіткою, щоденною працею він вистражданий.

Новини Сокирянщини – Північно-Бессарабський край в Україні

Залишити відповідь