4 вересня, серця українців важко обтяжила втрата – відійшов у вічність молодший сержант Загарійчук Іван, син України, герой, який віддалив своє життя на алтар свободи і незалежності нашої держави.
Іван Загарійчук – це ім’я, яке стало символом відваги, самопожертви та непохитної віри в майбутнє нашої країни. Народився він в скромній родині на Буковині, де вже з молодих років виховували його на віру в цінності батьківщини. Після закінчення школи, як багато інших молодих українців, Іван змушений був покинути рідну землю у пошуках кращого майбутнього.
Проте все змінилося в той драматичний момент, коли російський агресор наважився на вторгнення на територію України. Новини про злочини та руйнування, які супроводжували цю окупацію, об’єднали Україну. Наша держава потребувала захисників, і Іван Манолійович не розмірковуючи, повернувся на батьківщину, готовий відстояти її вільність.
Завдяки своїй військовій дисципліні та відданості, Іван став молодшим сержантом і вступив до лав збройних сил України. Протягом понад року він перебував на передовій, виконуючи бойові завдання в найнебезпечніших районах, де загроза від російського агресора була найвищою. Його сміливість та відвага надихали інших воїнів і підтримували моральний дух нашого народу.
Але, на жаль, 22 серпня 2023 року, під час оборони північного населеного пункту Мала Токмачка, Запоріжської області, Іван Манолійович отримав дуже важкі поранення. Він боровся за кожен день, за кожну хвилину, доки його серце не перестало битися 30 серпня 2023 року. Іван Загарійчук помер, залишивши позаду сім’ю, рідних та багато незакінчених справ.
В рідному селі Юрківці, тисячі людей зустріли Героя на колінах віддаючи останню шану. Він став символом невмирущої віри у майбутнє України, патріотизму та самопожертви. Іван Загарійчук залишив нам неймовірну спадщину – спадщину віри у нашу країну, яка завжди вартуватиме того, щоб захищати її вільність та незалежність.
Ми вшановуємо пам’ять молодшого сержанта Загарійчука Івана і обіцяємо, що його жертва не буде забута. Його дух та відвага будуть завжди жити в серцях кожного українця, як нагадування про те, що є речі, за які варто боротися, і що ми завжди гідні своєї незалежної України.
Нехай земля буде пухом Івану Загарійчуку легкою, а його дух і пам’ять залишаються назавжди серед нас. Його життя та жертва – це приклад для нас усіх, і ми маємо продовжувати його справу, захищаючи свою країну та її волю.