Путін хоче повторити сценарій 1999-го, але нічого в нього не вийде
26.03.2024 12:51
Укрінформ
Навіть Китай відкинув спроби Росії звинуватити Україну в теракті в «Крокус Сіті Холі»
Минуло майже 25 років і Росія опинилася в тій самій ситуації, що й у вересні-жовтні 1999-го, коли у житлових будинках Москви, Буйнакська й Волгодонська пролунали вибухи, забравши життя сотень людей. Тоді росіяни були критично налякані, але «приїхав на білому коні» Путін (вибухи, як було безліч разів сказано, було зорганізовано, щоб забезпечити йому рейтинг і розв’язати руки для скоєння воєнних злочинів у Чечні) і пообіцяв наляканому народові «мочить террористов в сортире». Саме завдяки цьому «ходу» він захопив та дотепер утримує владу в Росії.
Нині настрої у РФ, як у 1999-му… То чи піде Путін зараз за сценарієм кінця 90-х? Ну, йому б цього дуже хотілося. Він навіть щось розпочав говорити у стилі «мочить в сортире», натякнувши на якісь нібито підготовлені «вікна» для терористів на українсько-російському кордоні. Але є важливі обставини, які гарантують, що вдруге таке вже не пройде.
Про що йдеться?
Майже чверть століття тому Захід під впливом свіжої пам’яті про «перестройку» і «доброго Горбі» відверто симпатизував Росії. Зрештою, тоді Захід і сам був смертельно наляканий сплеском тероризму. А відтак, закривав очі на разючі факти, зокрема, на килимові бомбардування Грозного та геноцид чеченського народу.
А тепер хто відкрито підтримує Росію?
На Заході, зокрема у США, Великій Британії, Німеччині та Франції, Путіну одразу – чітко і ясно – вказали на ідіотизм спроби прив’язати Україну до теракту, а також застерегли від того, щоб він не використував це як привід для посилення війни. Навіть союзний нині до РФ Китай дистанціюється від абсурдних заяв кремлівського диктатора.
Втім, це не все. Минуло вже три доби, але все одно залишаються питання до того, що ж насправді сталося в Підмосков’ї. Багато хто з аналітиків встиг відкинути версію про участь ФСБ у теракті. Мовляв, ніхто нічого не підстроював, це був не більш як прояв професійної неспроможності російських спецслужб. Можливо, нас таке пояснення цілком би влаштувало, якби не сотні загиблих і постраждалих, якби все це не виглядало аж настільки дивно: групі терористів протягом години дозволяється робити те, що вони робили, вони змогли залишити місце злочину, сісти в те саме біле авто, на якому приїхали, і промчати на ньому ще майже 400 км по дорогах центральної Росії. Хіба таке можливо без погодження «згори» і наказу, спущеного «донизу»? Тож питання: а якщо це була не просто імпотенція як така, а СВІДОМА демонстрація імпотенції?
Тут уже згадується минулорічний інцидент з Пригожиним, який зі своїми головорізами йшов маршем на Москву і ніхто й не намагався їх зупинити. Відомо, що ПВК «Вагнер» був "під парасолькою" ФСБ і нещадно наїжджав на Міноборони та Генштаб РФ. Ситуація не могла не досягти розв’язки. У червні 2023-го перемогли Шойгу з Герасимовим: ПВК «Вагнер» було фактично знищено, а її верхівку – ліквідовано в авіакатастрофі разом з ні до чого не причетним екіпажем літака.
Звісно, тут нічого не можна стверджувати однозначно, але надто вже схоже на те, що теракт у «Крокусі» і все, що слідує за ним – могло стати проявом наступного раунду внутрішньої боротьби російських еліт.
Чи варто говорити про демонстративну «непрофесійність силовиків»? Так. І означає це лише одне: готується ґрунт для наступної спецоперації
Політичний експерт Євген Савісько каже, що у 1999 році війна зачепила лише окремі регіони півдня Росії. Нині ж ситуація зовсім інша.
«Російсько-українська війна зачепила фактично всі регіони РФ: від Бєлгорода до Владивостока, від Санкт-Петербурга до Новоросійська. Втрати в живій силі, системне знищення Чорноморського флоту, літаків, НПЗ, вибухи на залізницях – перелічує експерт. – Зрештою, рейди РДК, Легіону «Свобода Росії» теж не вдасться замовчати, адже на десятому році війни на території агресора йдуть справжні бої – із залученням танків, артилерії, авіації. Так зване «мирне населення» в шоці, до такого розвитку подій їх не готували».
Серед силовиків та армії теж немає абсолютної підтримки війни в Україні. Мотиви у всіх різні.
«Від зведення особистих та корпоративних рахунків – до боротьби за владу. Насправді невідомо, який саме Путін переміг на виборах: справжній чи один з двійників. Частині російської владної верхівки вже давно набридла війна. Але не через любов до України, а через накладені санкції, через тупе нищення їхньої власності. Однак публічно виступити проти Путіна вони не можуть».
Тому діють по-візантійськи: інтриги, плітки, зливи компромату й, звичайно, спецоперації.
«Бунт Пригожина був саме спецоперацією. То була проба, перевірка реакції вождя, уряду, населення. Події у «Крокус Сіті Хол» – теж з підготовчих операцій. Демонстративна нібито непрофесійність силовиків означає лише одне: вони готують ґрунт для наступної спецоперації, хочуть показати слабкість влади», – каже політичний експерт. Саме тому, на його думку, було так багато ляпів під час зачистки нібито терористів.
«Невдовзі на авансцену вийде новий «Пригожин», який, можливо, уже дійде до Москви. Тоді і Путін, і уряд, і населення будуть просити та молити, аби хтось їх захистив. Рятівником може виявитися, наприклад, той же Патрушев, секретар Радбезу РФ, котрий має реальну владу і вплив, особливо серед спецслужб та топчиновників», – прогнозує Євген Савісько.
Цілком ймовірно, що російські спецслужби знали про підготовку теракту з боку ІДІЛ, але не заважали і планували використати його в своїх інтересах
Тим часом голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко називає теракт у «Крокусі» ілюстрацією того, як працює у РФ політична система, інформаційне середовище і громадська думка в умовах війни, як сприймають одне одного дві воюючі країни, два воюючих суспільства.
«Вони бачать лише одне одного. Щось третє не вписується в цю картину. Факти свідчать, що це зробили бійці ІДІЛ. Але в Росії все одно хочуть приписати це Україні, шукають бодай якийсь «український слід». У нас же навпаки, з самого початку вирішили, що це зробила ФСБ для подальшого посилення репресивного режиму в Росії і як привід для ескалації війни проти України, зокрема для введення воєнного стану і проведення масової мобілізації, – переконує пан Фесенко».
Експерт стверджує, що ці дві версії насправді не дуже суперечать одна одній.
Цілком ймовірно, що російські спецслужби знали про підготовку теракту з боку ІДІЛ, але не заважали і планували використати це у своїх інтересах.
«Цілком вірогідною є і версія про те, що конкуруючі спецслужби РФ могли діяти, виходячи з власних відомчих інтересів. Хтось у керівництві РФ міг прагнути і створити гучний привід для внутрішніх репресій і ескалації війни проти України, і одночасно підставити фсбешників», – зазначив Володимир Фесенко.
Керована безпорадність?.. На жаль, ми занадто переоцінюємо російські спецслужби. Причини можуть бути набагато простіші
«Путіну не вдасться повторити те, що відбулося майже чверть століття. Чому? А тому, що є неспростовні докази того, що Україна жодним чином не причетна до цього теракту. І наші західні партнери готові надати РФ ці докази на будь-якому міжнародному майданчику», – коментує керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко.
Саме тому, коли Путін виступав, то сказав лише про якесь «вікно» і більше нічого.
«Путін розуміє, що Україна тут ні до чого, що причина інша. Чому він продовжує звинувачувати нашу державу? А тому, що в такий спосіб намагається прикривати прорахунки спецслужб, правоохоронних органів, які не змогли захистити своїх громадян».
За словами експерта, у РФ зараз це багато хто обговорює.
«Мовляв, як взагалі це стало можливим, куди дивилася ФСБ, де були спецпризначенці… Відтак, аби відвернути увагу від свого провалу – у РФ намагаються звинуватити Україну, переключити увагу. Зрозуміло, що Росія має справу з ісламськими терористами. І що б росіяни не говорили й не намагалися зробити, але абсолютно нікого у цивілізованому світі не переконає, що в цьому інциденті присутній «український слід». Навіть Китай від цього дистанціювався».
Чи могла це бути з боку ФСБ гра під назвою «керована безпорадність»? Експерт вважає, що ні: «Це прорахунок, який має доволі просте пояснення. Росія одержима війною проти України і Заходу».
А ще росіяни надто довірилися Талібану, тобто, іншим терористам, що ті інформуватимуть їх і в разі чого здадуть «своїх».
«А ІДІЛ-К – це організація, яка базується в Афганістані. Саме в цій країні були скоєні їхні основні теракти. І Росія, яка є союзником Талібану та Ірану, перейшла для ІДІЛ у список ворогів, – каже він. – Але російські спецслужби наскільки покладалися на Талібан, що з ними в результаті це зіграло злий жарт. Ми, звісно, можемо припустити і пофантазувати, що це наслідок якихось розбірок всередині Кремля. Втім, на мою думку, причини набагато простіші, ніж хтось собі уявляє».
Тобто, одні терористи послухали других терористів про те, що треті терористи нічого на території РФ нічого не планують. Цікаво… Але ж хіба найкраща розвідка у світі – американська – напередодні не попереджала росіян про конкретну терористичну загрозу?
Як правило, такі повідомлення спецслужб перевіряються і знову перевіряються. Тобто, легковажити і зовсім відкинути інформацію, яка йшла від американської розвідки, вони не могли.
«Втім, що зробили росіяни? Припустімо, Путін дав доручення керівництву служби зовнішньої розвідки та ФСБ, щоб ті перевірили інформацію від США – підтвердили її або спростували. І вони перевірили. Як? Думаю, що зв’язалися з Талібаном. Ті сказали їм, що нічого такого не спостерігають, що американці в такий спосіб намагаються зірвати «вибори». Путін повірив своїм», – каже експерт.
Ну, припустимо… Але ж ми добре знаємо, що таке Росія, наскільки вона насичена силовиками, особливо, коли йдеться про столицю та її околиці.
«У нас занадто переоцінені російські спецслужби. Але вони нині орієнтовані на дещо інші виклики – боротьба з опозицією, підривна діяльність в країнах Заходу, війна в Україні. От, власне, і все»…
РФ – це жорстко централізована держава. Тож версія про неспроможність російських спецслужб не витримує критики
«Що таке Росія зараз? Це держава-терорист, яка спонсорує тероризм і підтримує взаємовигідні відносини з терористичними організаціями, як от ХАМАС, Хезболла, Талібан… І ось тут виникає питання: чи було б можливо те, що сталося без погодження верхів, без взаємодії з ФСБ? Маю величезні сумніви», – каже дипломат Вадим Трюхан.
На його думку, версія про неспроможність російських спецслужб не витримує критики.
Те саме біле авто, на якому терористи приїхали в Підмосков'я, і промчати на ньому ще майже 400 км по дорогах центральної Росії
«У РФ цим займаються десятиріччями, починаючи ще з часів першої чеченської війни. Відтак, простежується чітко спланована акція, яка була погоджена на найвищому рівні. Можна припустити, що навіть особисто з Путіним», – акцентує він.
А то терористів або знищили б одразу на місці, або по дорозі.
«Ну, не могли вони просто так сотні кілометрів промчати на тому ж авто, на якому вони приїхали чинити свій злочин. Це нонсенс! Тож, ще раз: була певна вказівка згори, – вкотре наголошує пан Трюхан. – А тепер інше: якщо говорити, що у Путіна було бажання повторити «успіх» кінця 90-х з його «будем мочить в сортире», то це надто спрощений підхід. Адже відомо, що двічі в одну річку не увійдеш».
На Заході точно не повірять намаганням Путіна притягнути «за вуха» Україну, там уже чітко все пояснили.
«Але мені здається, що Росія все ж спробує використати цей інцидент, щоб ще більше хаотизувати міжнародні відносини, щоб ще раз підірвати рештки того, що називалося глобальною системою безпеки – акцентує Вадим Трюхан. – Врешті-решт, РФ таким чином намагається ще вище підняти ставки, показуючи цивілізованому світові, що здатна діяти не просто алогічно, а абсолютно непрогнозовано, навіть жертвуючи своїм власним плебсом. На цьому тлі значно посилилася загроза використання тактичної ядерної зброї».
Отже, ще тривожніше стало у світі. І Китай справді не дарма вустами речниці МЗС відкинув путінські спроби притягнути Україну «за вуха» до теракту в «Крокусі». Пекіну не потрібна ядерна війна. Тож ця заява насправді дорого вартує і стала найбільш обнадійливим повідомленням 25 березня – третього дня після наймасштабнішого в історії Росії теракту.
Мирослав Ліскович. Київ
Новини з передової