ЗАЕС як всеукраїнська катівня: росіяни засудили українського атомника, якого викрали майже два роки тому
31.03.2025 12:19
Укрінформ
Так званий російський суд визнав Сергія Потинга винним у тероризмі та зберіганні вибухового пристрою
Жахливу історію працівника тимчасово окупованої Запорізької атомної станції Сергія Потинга опублікував на своїй сторінці у фейсбуці міський голова Енергодара Дмитро Орлов. 26 березня так званий російський суд визнав Сергія винним за повністю сфабрикованими звинуваченнями та засудив до 19 років колонії суворого режиму.
Його дружина, імʼя якої задля безпеки ми змінили, розповіла, за яких умов Сергій був викрадений, про незламність духу та відмову працювати на Росатом.
Отже, назвемо нашу співрозмовницю Марина. Жінка також є працівницею атомною станції та, як і Сергій, народилася і все життя прожила в Енергодарі, допоки росіяни не змусили її виїхати з рідного міста.
ЩОБ ВИЖИТИ, «СУСІД ЗДАСТЬ СУСІДА»
Сергій – інженер з охорони праці. На ЗАЕС він прийшов працювати у 2014 році. Це його перше і єдине місце роботи після навчання в університеті.
«Він цивільна людина, звичайний працівник атомної станції. Від початку війни займався волонтерською діяльністю. Коли місто захопили російські окупанти, але ще працювали гуманітарні коридори, нам із Запоріжжя передавали засоби гігієни, дитяче харчування, памперси – все для дітей до трьох років. Ці всі вантажі Сергій зустрічав і передавав родинам, бо у нас були пусті магазини і знайти дитяче харчування було неможливо. Виїхати з міста він не міг – у нього важкохвора мати, батька нема, тож, він в родині і за годувальника, і за всіх. У нас була віра, що все, що відбувається, тимчасово, і Україна повернеться. Ми взагалі не могли повірити, що такий обʼєкт, як наша атомна станція, дуже небезпечний обʼєкт, коли-небудь захоплять військові іншої країни. Колектив станції розділився: одні підписали договір з Росатомом, інші – ні. Ні Сергій, ні я не переходили до Росатому і не брали паспорти РФ», – розповідає Марина.
Окупанти створили в Енергодарі такі умови, що люди буквально боялися ходити вулицями. Адже в будь-який момент до тебе могли підійти, схопити і забрати до «відділення поліції» лише через те, що маєш проукраїнську позицію.
«Людей так залякали, що кожен був готовий “здати” умовного сусіда взамін на свою волю. Окупанти розповідали своїм командирам та начальникам, що ледь не кожен день вони затримують якісь “дрг”. Це робили для того, щоби їх на фронт не відправляли, типу, і тут роботи вистачає», – каже жінка.
За Сергієм росіяни стежили і вочевидь просто чекали на зручний для викрадення момент. У червні 2023 року, коли чоловік був у відпустці, загарбники викрали його дружину.
Фото: EPA
КАТУВАННЯ ТА ПОГРОЗИ ЗАБРАТИ ДИТИНУ
Марині важко згадувати все, що відбувалося з нею. Незважаючи на те, що пройшло вже понад півтора року, вона досі проходить лікування та намагається відновити своє здоров’я.
«19 червня 2023 року в мене був вихідний і я поїхала на дачну ділянку. Вони приїхали туди за мною. Шукали Сергія і мене забрали, щоб виманити його. Вони знали, що я для нього багато значу і він вийде на зв’язок», – розповідає співрозмовниця.
Марину відвезли в так званий відділок поліції. Розпитували про чоловіка, на всі питання вона відповідала, що нічого не знає. За кожну таку відповідь отримувала удари.
«Вони завʼязали мені очі, били, я намагалася закриватися, відбивалася. Примотали мене скотчем до стільця, на пальці причепили такі “крокодильчики” і струм підключили. Потім на мочки вух вдягнули, обливали водою, щоби струм сильніше бив. Намагалися душити, кидали на підлогу, знову били. Я не знаю, як це витримала», – згадує жінка пережиті катування.
Коли вона сказала, що ще трохи – і вони її вбʼють, почула шокуючу відповідь.
«Мені сказали: “Нам твоя жизнь вообще не интересна”. Я їм кажу, що в мене дитина, а вони мені: “Нам твоя жизнь пофиг, а ребенок, если что, пойдет в детдом РФ”. І в той момент в мене зникли всі больові відчуття. У голові були лише думки про дитину», – згадує жінка.
Натоді її дитина разом з мамою перебували за кордоном, куди Марина їх відправила після того, як окупанти почали змушувати українців водити дітей до російських шкіл. Тим, хто був проти, погрожували позбавленням батьківських прав.
Марину тримали в полоні близько тижня. Жінка каже, що не непритомніла, але тортури були нелюдськими.
«Вони дивувалися, що я сильна, мовляв, чоловіки не витримують, а я ще тримаюся… Стільки часу пройшло, а я лікуюся досі. Очі сильно постраждали. Це через струм. Вони тоді казали, що так мені “нейронні звʼязки налагоджують”», – уточнює співбесідниця.
Одного дня росіяни, які тримали в полоні Марину, отримали повідомлення, що Сергія знайшли і захопили. Жінка каже, що вони в той момент були такі задоволені, що не стримували емоцій.
Окупанти хотіли зробити очну ставку подружжю, але цього не сталося. Погрожували Сергію, що зґвалтують Марину в нього на очах, якщо він не погодиться підписати те, що йому скажуть.
Бранка опинилася майже без їжі 10 днів, замість туалету в кімнаті, де її тримали, була баклажка з-під води. Після того як жінку відпустили, за нею стежили, в її мобільний телефон поставили різні програми для прослуховування розмов та російські додатки.
«Вони мені сказали, щоб я мовчала про те, що мене били, і взагалі я була у відділку добровільно. Мені дали 10 листків А4 і змусили поставити там свої підписи. Що потім написали на тих аркушах, я не знаю. Першого липня я виїхала», – говорить співрозмовниця.
Сергій Потинга. Фото з соцмереж міського голови Енергодара Дмитра Орлова
СУДИЛИЩЕ ТА НАДІЯ НА ОБМІН
Спочатку Марина дісталася Запоріжжя. Вона згадує, як під час зустрічі з українськими військовими дякувала їм за те, що жива. Потім – виїхала за кордон, до своєї дитини та рідних. Вона звернулася до всіх відповідних служб, написала заяви, добилася того, щоби Сергію надали статус людини, незаконно позбавленої волі. Вона знає, що в полон чоловік потрапив 23 червня 2023 року. Спочатку Сергія тримали без їжі та води, били ніжкою від столу. Він мав важкі травми. Марина спілкувалася з чоловіком, який був разом з її Сергієм в одній камері, і той розповів, що залишився живим лише завдяки Сергію.
«Мій чоловік ділився з ним їжею, бо йому не було зовсім що їсти», – додає жінка.
Сергія засудили на 19 років, як сказали росіяни – за звʼязок із «терористичною організацією ГУР», зберігання якогось вибухового пристрою.
«Я не розумію, про що мова. Сергій – абсолютно мирна людина. Ці звинувачення – маячня. Так зване судове слідство йде з грудня 2024 року. Сергій подав апеляцію, бо не згоден з вироком. Тепер він перебуває в Ростові в СІЗО», – розповідає Марина.
Вона бачила чоловіка на фотографії, яка була зроблена під час «судового засідання». Також жінка написала Сергію кілька листів і кілька – отримала від нього.
«Усе проходить через цензуру, звичайно. Можна писати здебільшого, як-то кажуть, про погоду. У листах Сергій пише, що його дух незламний. Він намагається підтримувати маму, підбадьорити нас», – каже Марина.
18 квітня Сергій має відзначати день народження. Йому виповниться 33 роки, з яких майже два він перебуває в полоні.
Марина та близькі Сергія вірять, що його подадуть у списки на обмін. Вони намагаються сказати всьому світові, що він звичайний атомник, і що в ХХІ столітті такі речі просто не мали б відбуватися.
Також Марина хоче показати, що навіть в таких умовах її Сергій бореться за свободу, а вона є його голосом на волі.
Жінка щиро зізнається, що не розуміє, звідки в неї беруться сили, і як досі не опустила руки. Але вона точно знає, що готова робити все, що може, і навіть більше, аби її Сергій повернувся додому якнайскоріше.
Довідково. 4 березня 2022 року після боїв із нацгвардійцями та обстрілу з важкої зброї росіяни захопили найбільшу в Європі Запорізьку АЕС. На той момент на станції працювали 11 тисяч людей.
Захоплену АЕС бойовики одразу перетворили на військову базу, розмістивши там вибухівку, військову техніку, зброю і декілька сотен окупантів.
Працівників, які відмовилися підписувати контракт із Росатомом, відправляли «на підвал», де били й катували струмом.
У липні 2022 року міський голова Енергодара Дмитро Орлов повідомляв про те, що в місті закатували водолаза ЗАЕС Андрія Гончарука. За інформацією мера, окупанти вимагали, щоб водолаз стрибнув у бризкальний басейн. Андрій Гончарук відмовився – і його забили до смерті.
Загалом, за даними Дмитра Орлова, понад 1000 працівників атомної електростанції побували у полоні та пройшли тортури. Тепер відомо про 14 жителів міста, яким російські суди вже затвердили так звані вироки, або справи щодо них перебувають на фінальній стадії.
Українська організація Truth Hounds опублікувала доповідь про катування працівників ЗАЕС, які відбуваються з відома Росатому, яке тепер контролює станцію. Її презентація відбулася в Укрінформі 19 вересня 2023 року.
Половина працівників ЗАЕС – майже 5 тисяч – виїхали з міста-супутника станції. Із них майже 2 тисячі Енергоатом працевлаштував у Дирекції та інших відокремлених підрозділах компанії. Для 700 із них у місті Нетішині за участі Швеції зводять тимчасові модульні будинки.
У Росатомі заявляють, на Запорізькій АЕС укладено майже 5 тисяч трудових угод.
В Енергодарі станом на 2022 рік було 52 тисячі жителів.
Ольга Звонарьова, Запоріжжя
Новини з передової