Пам’яті лейтенанта Владислава Гудачека (позивний «Гудіні»)
Хвилина мовчання
11.04.2025 09:00
Укрінформ
«Україна – понад усе!» – цей вислів мав для офіцера глибокий сенс
Владислав Гудачек загинув на Донеччині 25 квітня 2022 року під час бойового завдання.
Народився 16 квітня 2001 року в Рівному. Змалечку цікавився військовою справою. У шкільні роки хлопець захопився спортом – футболом і плаванням, дуже любив книги та фільми на військову й історичну тематику.
У 13 років, коли після перемоги Революція Гідності почалася війна на сході України, Владислав сказав батькові: «І чого я такий малий? Я б хотів воювати». Закінчивши 9 класів у школі №27 і маючи гарні показники у спорті, він вирішив вступати до Острозького військового ліцею з посиленою фізичною підготовкою.
Після закінчення ліцею багато однокурсників Владислава відмовилися від подальшої військової кар’єри, а юнак вирішив іти у військовий виш. Мама пропонувала вступати до Львова, щоб син був ближче до сім'ї.
Але Влад свідомо зупинився на Одеській академії сухопутних військ – подав документи на факультет розвідки. Спеціальність – «Сили спеціального призначення». Батьки змирилися з його рішенням і не заперечували, хоча їм це далося нелегко.
Військова кар’єра Владислава складалася добре. Бо він готував себе – як фізично, так і інтелектуально…
Коли почалася Велика війна, хлопець ще навчався в академії. Отримавши достроково військове звання лейтенанта, у березні 2022 року він був розподілений для служби до Кропивницького, де командував підрозділом. «На той момент у нього в підпорядкуванні були чоловіки старші, ніж Владів батько, – згадує мама Героя Марія Ігорівна. – Зверталися до нього за позивним Гудіні». Саме тоді він ій сказав: «У двадцять років я став лейтенантом, у сорок буду генералом».
У військовій частині молодий лейтенант зіткнувся з багатьма важкими ситуаціями, які не кожному дорослому чоловікові під силу. Втім, він завжди дотримувався маминої науки: бути людиною насамперед, а лише потім – командиром. Як зазначили бойові побратими, "Гудіні" ніколи не боявся відстояти перед вищим командуванням своїх підлеглих і власну думку.
Батьки тривожилися, але вірили, що з сином нічого поганого не станеться, адже він був професіоналом, який усе витримає і вистоїть. «Я – спецназ, і мене не зламати!», – говорив Владислав.
25 квітня 2022 року, на Великодні свята, Владислав Гудачек загинув при виконанні бойового завдання поблизу Лимана Донецької області.
В останню путь захисника провели 30 квітня 2022 року. Поховали воїна на Алеї героїв на кладовищі «Нове» у Рівному.
«Він дуже любив життя! Він не жив, а горів. Для нього вислів: «Україна – понад усе!» мав глибокий сенс та значення!», – сказала на церемонії прощання Марія Ігорівна.
Посмертно офіцер удостоєний ордена Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Вулицю Макарова у Рівному, на якій у сусідніх будинках мешкали Владислав Гудачек та його побратим Олександр Кулик, перейменували на їхню честь. 13 лютого 2024 року на цій вулиці відкрили пам’ятний знак загиблим побратимам.
Честь Герою!
Фото: Фейсбук-сторінка Саша Гудачек, 7dniv.rv.ua, 4vlada.com, Суспільне
Новини з передової