Пам'яті поліцейського Вадима Зезюліна
Хвилина мовчання
21.08.2025 09:00
Укрінформ
Загинув у 36 років після ракетного обстрілу РФ
Поліцейський Вадим Зезюлін загинув 20 листопада 2024 року від важкого поранення, отриманого кількома днями раніше під час російської ракетної атаки по середмістю Одеси.
Він народився в Одесі 28 червня 1988 року. Службу в органах внутрішніх справ розпочав у 2014 році.
«Вадим був відданим своїй справі: працював до пізньої години, інколи залишався до ранку, міг поїхати на розслідування серед ночі. Казав, що йому подобається розслідувати, розплутувати тяжкі злочини, знаходити відповіді там, де, здавалося, їх уже немає, і доводити справу до логічного кінця», – зазначила дружина Юлія.
Жінка розповіла, що коли почалася повномасштабна війна, то Вадим міг не з’являтися вдома по 2-3 доби.
«А коли він приходив, то постійно спав і вибачався, що так мало часу проводить з родиною», – зазначила вона.
За словами знайомої Інни Власової, Вадим був одним із найкращих у своїй справі.
«До і після повномасштабного вторгнення він, не рахуючись із особистим часом, міг без сну збирати докази злочинів, скоєних проти мирних людей, щоб у подальшому винні понесли відповідальність», – сказала Інна.
У день, коли поліцейський отримав поранення – 18 листопада 2024 року – він розмовляв із дружиною перед самим прильотом. Юлія сказала чоловіку, що збирається з сином Микитою у «Пункт незламності» підзарядити телефони.
За кілька хвилин їй повідомили, що Вадима везуть до медичного закладу – балістична ракета «Іскандер-М» впала біля об’єкта, де він виконував службові обов’язки.
«Вадим весь час був у комі, кілька разів у нього зупинялося серце. Лікарі боролися за нього. А я просила його повернутися додому, казала, що чекаю його разом із сином та котом, якого він також дуже любив», – згадує Юлія.
Але дива не сталося – 20 листопада минулого року серце поліцейського зупинилося у реанімаційному відділенні одеської лікарні…
Захисника провели в останню путь на Одещині 22 листопада 2024 року.
Колеги згадують про Вадима як про надійного друга, професіонала своєї справи, дуже гарного і досвідченого офіцера, який вмів підтримати інших добрим словом та гарною порадою.
«Вадим був чудовим батьком, люблячим чоловіком, дисциплінованим, вимогливим до себе і відповідальним поліцейським. Він ніколи не боявся братися за найтяжчу роботу, завжди виконував її якісно і жодного разу нікому не відмовив у допомозі», – сказала поліцейська Світлана Ткаченко.
Чоловік понад усе любив сина та дружину і свій вільний час завжди проводив із сім’єю.
«Ми були щасливі разом. Розуміли одне одного і підтримували. Між нами не виникало непорозумінь, навіть коли Вадим затримувався на роботі. Я дуже щаслива, що провела 8 років у шлюбі саме з ним. Він був турботливим, дуже чесним та справедливим і любив жити», – зазначила Юлія.
Вадим мріяв, щоб син добре навчався і мав усе найкраще. Зараз Микита навчається у тому ж ліцеї, де навчався його тато, і вчителька хвалить хлопчика, який є дуже старанним та здібним, як і його батько…
Вічна пам’ять Герою!
Фото: Книга пам’яті органів системи МВС, Нацполіція
Новини з передової