Переговори у Женеві: успішна оборонна операція на дипломатичному фронті
24.11.2025 21:51
Укрінформ
Дедлайн Трампа скасовано, «хотєлки Москви» відкинуто… Проблема ще не знята повністю, але найнебезпечніший початковий етап ми пройшли
Минулого тижня інформаційний простір України лихоманило від тривожних інсайдів. «План з 28 пунктів», «демілітаризація», «відмова від НАТО», «ультимативний дедлайн до Дня подяки» – ці заголовки звучали як вирок. Здавалося, що адміністрацію Білого дому цікавить лише швидкість угоди, а не її якість чи справедливість. Проте 23 листопада у Женеві відбулося те, що дипломати обережно називають «зміною парадигми», а експерти – тактичною перемогою Києва.
Зустріч української та американської делегацій не віщує підписання капітуляції. Навпаки, вона ініціювала переписування правил гри. Замість ультиматумів прозвучали слова про «найпродуктивніший день», а жорсткі дедлайни Трампа раптово стали «гнучкими».
То що насправді відбулося у Швейцарії? Чому американці змінили риторику, як у гру вступили європейські гранди та чому експерти вважають, що найцікавіше – реакція Москви – ще попереду?
Розбираємося у деталях.
ВІД «СПИСКУ БАЖАНЬ КРЕМЛЯ» ДО РЕАЛЬНОЇ ДИПЛОМАТІЇ
Отже, атмосфера напередодні переговорів була напруженою. Витоки у західних ЗМІ малювали картину, де Вашингтон нібито готовий нав'язати Києву план, співавторами якого непублічно виступали росіяни (так званий план «Дмитрієва-Віткоффа», – ред.). Однак неділя, 23 листопада, принесла несподіваний для багатьох скептиків результат. Замість фіксації невигідних умов, сторони заявили про початок конструктивної роботи над оновленням документу.
Офіційні підсумки звучать підкреслено оптимістично.
У спільній заяві України та США йдеться: «Обидві сторони визнали консультації вкрай продуктивними. Обговорення продемонстрували суттєвий прогрес в узгодженні позицій та визначенні чітких подальших кроків. Сторони підтвердили, що будь-яка майбутня угода має цілковито поважати суверенітет України та забезпечити стійкий і справедливий мир».
Ключовим маркером зміни настроїв стала реакція Марко Рубіо, який назвав консультації «найпродуктивнішими та найзначущішими» за останні 10 місяців, підкресливши, що Вашингтон готовий вносити зміни до свого плану, базуючись саме на пропозиціях Києва. «Я не хочу оголошувати тут перемогу чи остаточне рішення. Ще є над чим працювати, але сьогодні ми набагато далі попереду, ніж були, коли починали сьогодні вранці, і точно, ніж тиждень тому», – зазначив держсекретар США. Ця фраза – «далі, ніж тиждень тому» – є, мабуть, найважливішим індикатором того, що початковий драфт, який важко сприйняли в Києві, більше не є догмою.
Аналогічний меседж транслює і Банкова: «Ми провели дуже продуктивну першу зустріч з американською делегацією. Досягли дуже хорошого прогресу та рухаємося вперед до справедливого й тривалого миру».
Держсекретар США Марко Рубіо
Втім, найголовніший підсумок Женеви – це фактична деконструкція так званого «плану з 28 пунктів».
Радник голови ОП Олександр Бевз був категоричним: «Україна обговорила зі США кожен пункт запропонованого плану. Плану з 28 пунктів у тому вигляді, в якому його всі бачили, більше не існує. Частина пунктів була вилучена, частина – змінена. Жодне зауваження української сторони не залишилося без реакції».
Що саме змінилося?
За даними іноземних ЗМІ, сторонам вдалося погодити більшість технічних та гуманітарних питань, але «винести за дужки» найбільш токсичні політичні вимоги.
Важливу роль у зміні американської позиції відіграв «європейський десант». Поки в Женеві йшли переговори, Британія, Німеччина та Франція виклали на стіл свій альтернативний план, який став потужним контраргументом проти капітуляції. Європейська пропозиція виглядає значно реалістичнішою та безпечнішою для України: жодних територіальних поступок, обмеження армії не 600, а 800 тисяч, вступ до НАТО залежить від консенсусу, а не від заборони, надійні гарантії безпеки та, що критично важливо, відсутність визнання окупованих територій російськими навіть де-факто, відновлення санкцій «snap-back» (якщо Росія порушить угоду, санкції повертаються миттєво, – ред.).
Цей європейський план став тим важелем, який дозволив українській делегації показати американцям: ми не самі, і примусити нас до капітуляції не вийде. Як влучно зауважив президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн перед консультаціями: «Україна є суверенною державою, і щодо її збройних сил не може бути жодних обмежень, які могли б зробити країну вразливою для майбутніх нападів».
Сам Дональд Трамп, який раніше вимагав угоди до Дня подяки (27 листопада), визнав реальність. Дедлайн скасовано. «Штати відмовилися від жорсткого дедлайну і тепер терміни будуть гнучкими», – підтвердив Марко Рубіо. Це означає, що бліцкриг з примусу України до швидкого й невигідного миру провалився, поступившись місцем складній, але справжній дипломатії.
ЕКСПЕРТНИЙ РОЗТИН: ЯК КИЄВУ ВДАЛОСЯ «ЗЛАМАТИ» АЛГОРИТМ ПРИМУСУ
Оцінки провідних українських експертів щодо подій у Женеві напрочуд одностайні у своєму обережному оптимізмі. Вони вбачають у результатах переговорів не стільки прорив до миру, скільки успішну оборонну операцію на дипломатичному фронті.
Дипломат Вадим Трюхан пропонує дивитися на ситуацію без рожевих окулярів, але з розумінням важливості моменту. На його думку, головним здобутком є поховання токсичних ідей.
Вадим Трюхан
«Учора в Женеві сталося те, що багато хто волів би назвати «мирними переговорами». Але давайте чесно: до миру ще далеко. А от до поховання найнебезпечніших пунктів попереднього американського плану – дуже близько», – стверджує експерт.
Він виділяє кілька ключових перемог української дипломатії в цьому раунді. По-перше, це узгодження саме «рамки», а не конкретної угоди, що дає простір для маневру. По-друге, зняття з порядку денного прямих територіальних поступок та обмежень суверенітету. «Заборона вступу до НАТО й обмеження ЗСУ – теж у кошик. Ні слова про «нейтралітет». Ні слова про «600 тисяч максимум». Ні слова про зміну Конституції. США чітко зрозуміли, що такі речі не пройдуть ні в Україні, ні в Європі, ні навіть у власному Конгресі», – наголошує Трюхан.
Особливу увагу експерт звертає на роль Конгресу США, який фактично виступив запобіжником проти реалізації проросійського сценарію. Республіканці та демократи дали зрозуміти, що план, який виглядає як «список побажань Кремля», не знайде підтримки на Капітолійському пагорбі. «Висновок: у Женеві не домовилися про мир, у Женеві домовилися про те, яким мир точно не буде. І це – важливо. Бо коли «рамку» будуть писати не між Москвою і Вашингтоном, а між Києвом, Вашингтоном і Брюсселем – шанс на справедливий мир, а не на «новий Мінськ», значно вищий», – резюмує Трюхан.
Політолог Володимир Фесенко акцентує на тому, що українська тактика «стратегічного терпіння» та залучення в процес дала свої плоди. Замість того, щоб стати в позу і відкинути ініціативи Трампа, Україна пішла на діалог, поступово вичищаючи з пропозицій неприйнятні пункти.
Володимир Фесенко
«Україна виконала значну частину своєї роботи і дотрималася тактики, яку обрала від початку: ми не відкидаємо план, навіть якщо окремі його положення для нас неприйнятні, а входимо в переговорний процес. Це – звична наша лінія: витримати жорсткий тиск, а потім переходити до предметних дискусій по кожному пункту», – пояснює Фесенко.
На його думку, Рубіо та його команда прийняли, що дипломатія у нашому випадку – це двосторонній рух.
«Остаточного тексту документу ще немає, але тенденція, яка вимальовується, на цей момент є цілком позитивною для України», – додає політолог.
Водночас Фесенко застерігає від ейфорії щодо європейського альтернативного плану. Хоча він є вигідним для України, базою для переговорів все одно залишається американський документ.
«Яким би привабливим європейський план не був, він не стане основою подальшого переговорного процесу. І це треба чітко розуміти. Але реакція Рубіо показова: він просто про нього не чув», – зазначає експерт, натякаючи, що головна гра все одно ведеться у трикутнику Київ-Вашингтон-Москва, де Європа виступає важливим, але допоміжним гравцем.
Політолог Ігор Рейтерович звертає увагу на психологічний аспект переговорів з Трампом. Для 47-го президента США важлива перемога, «угода», яку можна представити виборцю. І Україна, схоже, навчилася грати на цих струнах.
Ігор Рейтерович
«Ми ввійшли в процес, змогли частково переламати ситуацію, активно долучили європейців. І якби нам вдалося довести все до логічного завершення у вигляді комунікації з Трампом і його заяви про те, що фінальний варіант погоджений з Україною і США його підтримують, – це була б дуже красива історія», – вважає Рейтерович.
Він підкреслює, що зняття жорсткого дедлайну 27 листопада – це тактичний успіх, але стратегічна мета залишається незмінною: вийти на особисту зустріч президентів з готовим рішенням.
«Ключовим моментом є питання, чи відбудеться особиста зустріч Зеленського з Трампом. Вони можуть на ній погодити принципово важливі речі», – прогнозує політолог.
За такою логікою цей варіант має бути переданий Росії: «Трамп скаже, що ми з Україною вже все узгодили, тепер ваша черга. А якщо Росія відмовиться? Є ризик, що росіяни спробують зараз влізти в переговорний процес і почати просувати свій порядок денний – у тому числі через Віткоффа. Вони вже починають вкидати тези, мовляв, готові говорити лише про початковий варіант. Тому нам важливо вже зараз це перебити, щоб не повернутися до того, з чого все починалося».
Нарешті дипломат Володимир Огризко каже, що наразі важко говорити про якісь конкретні висновки: «У подібних обставинах делегації зазвичай майже нічого не повідомляють – це нормальна практика. Будь-яке передчасне слово може спричинити небажані відступи з одного чи іншого боку. Тому подібні речі не афішують до останнього моменту».
Втім, якщо орієнтуватися на заяви української та американської сторін, виглядає так, що просування є – принаймні у частині врахування українських інтересів.
Володимир Огризко
«Це, безумовно, добре. І, чесно кажучи, найкраще ілюструє ситуацію реакція Москви. Якщо там волають, що їм не подобається європейський план, а подобається американський, тобто фактично московський, – це означає, що все йде правильно. А коли до цього «московського» плану, вносять якісь зміни, то реакція прогнозована: «Ми жодних змін не хочемо, це наш ультиматум: приймайте або до побачення. Тому в підсумку всі ці процеси – нам на користь», – додав Огризко.
ФАКТОР РОСІЇ: ПАСТКА ДЛЯ ПУТІНА ТА СЦЕНАРІЇ МАЙБУТНЬОГО
Найбільша інтрига розгортається не в Женеві чи Вашингтоні, а навколо реакції Москви. Досі Кремль перебував у комфортній позиції спостерігача, очікуючи, що Трамп «дотисне» Україну до капітуляції. Проте трансформація американського плану в документ, узгоджений з Києвом та європейцями, ламає російську гру.
«Ми вже сьогодні чуємо заяви (з боку Кремля, – ред.): мовляв, якщо «все наше» не враховано, нам такий план не потрібен. З цього випливає простий висновок: тоді Україна й Європа скажуть президенту США – «Дорогий пане Трамп, ви маєте справу з бандитом, який черговий раз хоче обвести тебе навколо пальця».
Огризко також наголошує на економічному факторі, який робить час ворогом Путіна. Росія не може вести війну вічно, і відмова від компромісу зараз може коштувати їй краху в найближчі роки.
«Для Росії узгоджений документ справді виглядав би як рятівний варіант. Тому що, враховуючи катастрофічний стан російської економіки, яка, за прогнозами самих російських аналітиків, у 2026 році почне просто «лягати», як корова на льоду… Частка росіян без будь-яких заощаджень на випадок втрати основного доходу досягла 65%», – наводить цифри дипломат, підкреслюючи, що Путін заганяє себе в глухий кут.
Які ж сценарії розвитку подій бачать експерти?
Сценарій 1: Російська відмова і глухий кут.
Володимир Фесенко вважає цей варіант найбільш вірогідним. Москва, побачивши, що план не передбачає капітуляції України, відкине його. «Так вони свого часу відкинули «квітневі пункти» 2022 року. Це найреалістичніша перспектива», – каже Фесенко. У такому випадку дипломатичний трек заморожується, а війна триває, але вже за повної підтримки США, які будуть ображені на непоступливість Путіна.
Сценарій 2: Імітація переговорів (Стамбул 2.0).
Менш вірогідний, але можливий варіант, де Путін вирішить пограти у дипломатію, щоб не псувати стосунки з Дональдом Трампом відразу. «Москва може сказати: “Добре, давайте обговорювати”. Вони не знімають своїх вимог, але погоджуються на дискусію. І тоді починаються повноцінні переговори за участі делегацій України, Росії, США», – моделює ситуацію Фесенко. Проте експерт попереджає: у цьому випадку бойові дії не припиняться. «Бо Путін продовжить тиснути на переговорний процес військовим шляхом».
Сценарій 3: Тристоронній/багатосторонній тиск.
Ігор Рейтерович припускає, що після фіналізації плану між Києвом і Вашингтоном почнеться гра нервів. «Москва обов’язково заявить, що її щось не влаштовує, і почне вимагати змін. Далі ситуація може перейти у формат тристоронніх обговорень чи перемовин. Не виключено, що американці паралельно передадуть цей план росіянам, і коли Зеленський зустрінеться з Трампом, уже буде певне розуміння позиції РФ», – зазначає політолог.
Але, скоріш за все, позиція РФ буде «нам це не підходить».
«Путін, відкидаючи будь-які шанси на домовленості, фактично підписує собі смертний вирок. У Трампа у такому сценарії з’являється алібі: “Я зробив усе, що міг”. Не забуваймо також, що американські оборонні компанії навряд чи будуть у захваті, якщо їх позбавлять можливості заробляти мільярди на замовленнях ЄС, – каже Володимир Огризко. – Додайте до цього позицію американських сенаторів і конгресменів обох партій. Вони відкрито говорять: “Досить. Ми вже втомилися від Путіна, треба завершувати цю історію”. У Трампа є величезний арсенал важелів, щоб поставити Росію на коліна – і зробити це швидко».
Усі експерти погоджуються в одному: Україна виграла час і простір для маневру. Найгірший сценарій – нав’язування плану капітуляції без права голосу – вдалося відвернути. Тепер м’яч на полі Кремля, і будь-який його хід несе ризики для самої Росії: або погодитися на компроміс, який не відповідає цілям «СВО», або піти на конфронтацію з Трампом, втративши надію на лояльність Вашингтона.
ВИСНОВОК
23 листопада 2025 року точно не увійде в підручники історії як день, коли настав мир. Але він, безумовно, стане прикладом того, як професійна дипломатія здатна перевертати шахівницю в, здавалося б, програшній партії.
Україна пройшла між Сціллою російських ультиматумів і Харибдою вимогливості Трампа, вийшовши з цього раунду з більш прийнятним проєктом рамкової угоди. «Список побажань Кремля», який маскувався під «мирний план», сподіваємося, відправлено в архів. Натомість на столі – документ, що враховує українські червоні лінії та спирається на підтримку європейських союзників.
Попереду найскладніше: особиста зустріч Зеленського і Трампа, реакція оскаженілої Москви та важка зима. Проте головний підсумок Женеви полягає в тому, що Україна перестала бути об'єктом, чию долю вирішують без її участі. Мирний процес трансформувався з диктату в діалог. І хоча до «справедливого і тривалого миру» ще довгий шлях, перший крок – відмова від капітуляції під тиском – вже зроблено. Як влучно підсумував Фесенко: «Ми нейтралізували чергову атаку, яка насправді була ініційована Москвою. Проблема ще не знята повністю, але найнебезпечніший початковий етап ми пройшли».
Мирослав Ліскович. Київ
Новини з передової