Пам’яті розвідника Ореста Приймачука

Хвилина мовчання

23.01.2026 09:00

Укрінформ

Повернувся з Польщі і добровольцем пішов у ЗСУ

Орест народився 24 жовтня 1999 року в місті Коломия на Івано-Франківщині. Навчався у спеціалізованій школі І-ІІІ ст. №5 імені Тараса Шевченка, що має понад столітню історію. Вирізнявся поміж ровесників цілеспрямованістю і самостійністю рішень. 

Після закінчення 9-го класу у 2015 році продовжив навчання у Коломийському політехнічному фаховому коледжі, що є виокремленим підрозділом Національного університету «Львівська політехніка». 

У 2019 році, через кілька місяців після закінчення коледжу, Ореста призвали на строкову службу. Спочатку він потрапив у навчальний центр у Стрию на Львівщині. Далі проходив службу на Харківщині, в місті Балаклія. 

Фото: Шана Захисникам

Повернувшись зі строкової служби на початку квітня 2021 року, поїхав працювати до Польщі. Додому їхати вирішив з початком повномасштабного вторгнення російських військ. Вже 2 березня 2022 року добровільно став до лав ЗСУ. Служив у 108-й авіаційній комендатурі на посаді розвідника зенітного артилерійського взводу 140-ї роти охорони в/ч А0742.  

Читайте також:  Норвегія передала Україні ракети до систем ППО NASAMS

Захисник отримав звання старший солдат. За віддану службу командування військової частини нагородило Ореста похвальною грамотою.  

Попри страшні для країни події, 2022 рік подарував Оресту щастя в особистому житті: у жовтні він зустрів свою другу половинку – дівчину Тетяну. Побралися 23 лютого 2023 року, мріяли про щасливе життя, яке настане після закінчення російсько-української війни.   

Наприкінці квітня 2024 року бійця направили у навчальний центр Львівської області. Звідти шлях захисника проліг у Вовчанськ Харківської області, куди наступали з травня ворожі війська.  

Життя Ореста Приймачука 11 червня 2024 року обірвала автоматна черга у ближньому бою у Вовчанську. 

«Він був нашою такою короткою радістю, а тепер – вічний сум…», – написав батько Микола. 

Читайте також:  Сили оборони вкотре зірвали спробу росіян захопити Покровськ і Мирноград - Сирський

Фото: Вікторія Ровенчук 

В останню путь загиблого воїна провели 16 червня 2024 року в Коломиї.

Орест був дуже доброю та надзвичайно щирою людиною. Він ні на мить не сумнівався у перемозі України, говорять побратими.

«Нині ми могли б вітати його з Днем батька, а не проводжати у вічну дорогу життя. Проте воїн Орест вибрав іншу дорогу. У 2022 році, після початку повномасштабного вторгнення, він пішов добровольцем, щоб захищати незалежність нашої країни і виборювати вільне, гідне майбутнє для українського народу, – сказав військовий капелан, віцедекан Коломийського протопресвітеріату отець Сергій Дмитрук. – У 2023 році Орест одружився і мріяв про створення власної сім’ї, проте виборював вільне майбутнє для омріяних дітей, яких так і не дочекався. Його життя зупинилося передчасно, він прожив таке коротке, але гідне життя». 

Читайте також:  Бійці полку «Рейд» знищили дроном російський пеленгатор «Артикул-С»

Фото: Вікторія Ровенчук

Поховали Ореста Приймачука на Алеї слави.

Посмертно захисник нагороджений нагрудним знаком «Комбатанський хрест». 

Вічна пам'ять і шана Герою! 

За матеріалами Меморіал. Платформа пам'яті, проєкту «Шана Захисникам» та Собору Святого Архистратига Михаїла УГКЦ

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform

   
Новини з передової

Залишити відповідь