26 січня Буковина знову плакала. Цього дня сотні людей стали живим коридором пам’яті, зустрічаючи свого Захисника — старшого солдата військової частини А4948 Юрія Садового, який загинув, виконуючи бойове завдання на сході України.
Після довгих місяців очікування, болю і надії воїн повернувся додому «на щиті». Його шлях завершився у рідному селі Ржавинці, де відбувся чин поховання та прощання із Захисником.
Рік між надією і болем
Юрій Садовий загинув у листопаді 2024 року в Донецькій області під час виконання бойового завдання. Тривалий час він вважався зниклим безвісти. Для родини це був рік очікування, молитви й віри у диво — яке, на жаль, не сталося.
Юрій — уродженець Буковини, випускник місцевої школи, звичайний український чоловік, який без вагань став на захист своєї країни, коли вона цього потребувала найбільше. Удома на нього чекали дружина та дві донечки, для яких він назавжди залишиться Героєм і батьком.
Прощання, яке об’єднало громаду
У день поховання Ржавинці стали місцем тиші, сліз і молитви. Люди виходили з квітами та прапорами, ставали на коліна, хрестилися й проводжали Захисника в останню дорогу.
Це було прощання не лише родини — це було прощання всієї громади зі своїм Героєм.
Священники відслужили чин поховання, а над селом лунали слова молитви за душу воїна, який віддав найцінніше — своє життя — за Україну.
Пам’ять, що не згасне
Юрій Садовий поповнив небесне військо тих, завдяки кому ми сьогодні живемо, працюємо й боремося далі. Його ім’я назавжди залишиться в історії громади, у серцях земляків і в пам’яті України.
Вічна слава Герою.
Вічна пам’ять.